Олександр Литвиненко, біографія, новини, фото!

Біографія Олександра Литвиненка

Олександр Вальтерович Литвиненко - російський дисидент, колишній співробітник органів КДБ, потім ФСБ, мав військове звання "підполковник".
Він став відомий після публічних виступів із звинуваченнями керівництва спецслужб в тяжких злочинах (наказах про викрадення і вбивство людей, зв'язках з ОЗУ і наркомафією, в організації вибухів житлових будинків росіян) і різкою критикою на адресу уряду і президента країни Володимира Путіна. Після цього він був звільнений і піддався, за його словами, зазіханням на життя, а також кримінального переслідування - заарештовувався, виправдовувався судом і знову звинувачувався в ряді злочинів.

Литвиненко Олександр Вальтерович

З міркувань безпеки екс-фсбшниками був змушений тікати за кордон і попросити політичного притулку в Сполученому Королівстві. Він активно співпрацював з нині покійним політемігрантом і мільярдером Борисом Березовським, британськими та іспанськими секретними службами зовнішньої розвідки, давав викривальні Кремль інтерв'ю, писав критичні статті та книги.
Згодом "розвідник-перебіжчик" був отруєний якимось невідомою отрутою, імовірно, полонієм,і помер в столиці Британії.

Дитинство і сім'я Олександра Литвиненка

Олександр Вальтерович з'явився на світло в Воронежі 4 грудня 1962 року. Його мама, Ніна Павлівна, за освітою була економістом, батько, Вальтер Олександрович, був лікарем, капітаном внутрішніх військ.

Олександр Литвиненко в молодості

Коли синові виповнилося 2 роки, батьки розлучилися. Саша залишився з матір'ю. Школу він закінчив у Нальчику, де проживали дідусь з бабусею, і куди вони з мамою переїхали з метою зміцнення здоров'я.
У 18 років він пішов в армію, а демобілізувавшись, став курсантом Вищого військового училища МВС (пізніше Північно-Кавказький інститут ВВ МВС РФ) в місті Орджонікідзе. Після закінчення навчання служив в конвойних військах.

Кар'єра Олександра Литвиненка

У 24 роки молодий чоловік вступив на службу в КДБ, де зайнявся питаннями розкрадання зброї. Два роки по тому він закінчив Вищі курси контррозвідки і перейшов до відповідного підрозділу. Працюючи з 1991 року оперативним співробітником в центральному апараті ФСБ, він спеціалізувався на протидії тероризму і організованої злочинності.

Олександр Литвиненко на службі

У 1997 році його перевели в Управління по розробці злочинних організацій, на пост заступника начальника одного з підрозділів.У 1998 році, на зустрічі з представниками преси він разом з групою колег по службі повідомив, що вони, нібито, отримували наказ про ліквідацію заступник секретаря Радбезу РФ Бориса Березовського. Цей вчинок обурив Путіна (тоді - главу ФСБ) і коштував відмовився виконувати наказ співробітникам кар'єри.
У 1999 році він був затриманий і відправлений в СІЗО ФСБ. Згодом його виправдали за рішенням суду, проте прямо в залі суду його знову взяли під варту за другим звинуваченням. У 2000 році і ця справа була закрита за відсутністю складу злочину. Однак негайно було відкрито наступне виробництво, хоча на цей раз його, фігуранта, відпустили під підписку про невиїзд.

Молодий Олександр Литвиненко

Після цього з міркувань безпеки екс-чекіст втік з країни, що спричинило відкриття 4-го кримінальної справи. У 2001 році в Британії йому надали політичний притулок.

Еміграція Олександра Литвиненка в Лондоні

Побіжний агент підкреслював, що за характером служби він займався внутрішньої злочинністю, внаслідок чого не міг ні знати, ні видати державні таємниці РФ.

Олександр Литвиненко був змушений емігрувати з Росії

У столиці Сполученого Королівства екс-офіцер мав посібник з фонду Березовського, займався посередництвом, сприяючи висновку торгових угод російських і британських учасників зовнішньоекономічної діяльності. У 2001 році він видав у співавторстві з Юрієм Фельштинським опус "ФСБ підриває Росію", на основі його у Франції вийшов викривальний документальний фільм.
У 2002 році російський суд виніс йому заочний вирок і засудив умовно на 3,5 року. У той же період з'явилося у пресі другий твір дисидента "ЛПГ (Лубянська злочинне угруповання)".Він також давав інтерв'ю і писав статті зі звинуваченнями в злочинних діях російського режиму. Зокрема, в 2005-му польському таблоїду Rzeczpospolita він розповів, що Аймана аз-Завахірі, одного з керівників аль-Каїди, навчали в ФСБ, в 2006-му - виклав в інтернет інформацію з твердженням, що публікація карикатур, що зображали пророка Мухаммеда в Jyllands-Posten також справа рук вітчизняної служби безпеки.

Особисте життя Олександра Литвиненка

Колишній чекіст був одружений двічі. З першою дружиною Наталею він був знайомий з дитинства - вони жили по сусідству в місті Фрязіно Московської області. Він дружив з її двоюрідним братом, тому був частим гостем в їхньому будинку.Потім його надовго відвезли до бабусі з дідусем в Нальчик, щоб поправити здоров'я.

Олександр Литвиненко з дружиною Наталією

Молоді люди одружилися, коли Олександр навчався в училищі. Йому тоді було 20 років, а їй - 19. Вони прожили разом понад 10 років. За цей час вони багато їздили по країні, як і всі сім'ї військовослужбовців. Жили в Новосибірську, в Твері, Новомосковську. У них з'явилося двоє дітей - Саша і Соня.
Переклад офіцера на початку 90-х на Луб'янку був довгоочікуваним, але став фатальним для їх сім'ї. Під час першого ж завдання йому довелося постійно перебувати в квартирі у деяких подружжя Числових (злочинці вимагали у них гроші). Вони і познайомили Олександра з його майбутньою другою дружиною Мариною. Він пішов з сім'ї, коли синочкові було всього 6 років, а дочці не виповнилося і двох. Однак екс-дружина відгукувалася про Олександра без злоби, називала його таким же красенем, як Ален Делон, а його смерть - страшною трагедією.

Олександр Литвиненко і його дружина Марина

У другому шлюбі у Олександра народився в 1994 році син Анатолій. Згодом він закінчив Університетський коледж, спеціалізуючись на східноєвропейській політиці. Вибір місця навчання став даниною пам'яті батька, який пішов з життя поруч, в палаті інтенсивної терапії клініки коледжу.В інтерв'ю 2015 року його відзначав, що його батько намагався зробити свою батьківщину краще.

Останні роки життя і смерть Олександра Литвиненка

У листопаді 2006 року екс-співробітник спецслужби був отруєний якимось імовірно радіоактивним отрутою. На думку слідства, умисне отруєння сталося під час його зустрічі в готелі "Міленіум" на площі Гросвенор з колишніми товаришами по службі Андрієм Луговим і Дмитром Ковтуном.

Олександр Литвиненко перед смертю

З цього моменту стан його здоров'я, не дивлячись на зусилля лікарів-токсикологів, невпинно погіршувався. Через 23 дня він помер і був похований на лондонському Хайгейтском меморіальному кладовищі.
Перед смертю екс-підполковник ФСБ прийняв іслам і заповідав поховати його згідно з правилами похорону у мусульман. На думку Березовського, таке рішення було своєрідним вираженням його щирої солідарності з чеченським народом, і було зроблено за аналогією з тим, як в роки другої світової війни в знак протесту проти звірств нацистів щодо євреїв люди інших національностей добровільно носили пов'язку з шестикутної зіркою.В останні дні життя він продиктував заяву, в якому оголосив винними в своєму фізичному знищенні російські органи держбезпеки і особисто Володимира Путіна, назвавши його "безжалісним варваром". Навколо трагічної події вибухнув міжнародний скандал, що призвів за собою погіршення відносин між Лондоном і Москвою - опозиціонери і представники Заходу звинувачували лідера російської держави в усуненні порушив присягу офіцера. У свою чергу, президент РФ висловлював жаль з приводу того, що особиста трагедія стала засобом пристрої політичних колізій і провокацій. Влада РФ відмовилися видати Великобританії людей, підозрюваних у вбивстві побіжного офіцера.

дивіться відео: Митрополит Олександр (Драбинко) про Предстоятеля УПЦ (Може 2024).