Михайло Таніч, біографія, новини, фото!

Біографія Михайла Таніча

Дитинство Михайла Таніча, роки війни

Михайлик народився в єврейській родині в провінційному Таганрозі. Його прізвище при народженні - Танхілевич. Читати він почав в чотири роки, а скоро написав перші вірші. Найбільшим захопленням хлопчика був футбол.
Він заміняв Михайлу все. Перший футбольний м'яч, подарований батьком, з'явився у нього на п'ять років. Миша пробував малювати, але зрозумівши, що в цій справі він не перший, перестав цим займатися. А ось вірші він писав завжди, розуміючи, що це у нього чудово виходить. З дитинства Таніч приймав тільки перемоги, не терпів програшів. Коли йому було лише чотирнадцять років, батька розстріляли, а маму заарештували. Миша переїхав до діда по лінії матері до Маріуполя. Школу він закінчив у 1941 році, а в травні 1943 року (за іншими даними, в липні 1942 року) Михайло був покликаний Кіровським райвійськкоматом Ростовської області в Червону Армію.Він воював на Білоруському і Прибалтійському фронтах. У 1944-му Таніч отримав серйозне поранення, знаходився при смерті. Порахувавши молодої людини мертвим, його мало не поховали в братській могилі.

Арешт Михайла Таніча

Приїхавши після перемоги в Ростов-на-Дону, Михайло став студентом інженерно-будівельного інституту, але закінчити його він не встиг, так як був заарештований. Причиною цього стали розмови про німців, їх побут, німецьких автомобілях. Таніча заарештували за статтею за антирадянську агітацію. Доніс, швидше за все, хтось із студентів.

Поет-пісняр Михайло Таніч в молодості

Спочатку він сидів у в'язниці, а потім його відправили в табір на лісоповал. Табір знаходився в районі Солікамська. Завдяки тому, що Михайло потрапив в бригаду, що відповідає за наочну агітацію в таборі, він залишився живий. Всі прибулі разом з ним і потрапили безпосередньо на лісоповал люди, не вижили. Так минуло шість років його життя. Він повернувся за амністією тільки після смерті Сталіна.

Початок творчості поета Михайла Таніча

Перший час Михайло жив на Сахаліні. У місцевій газеті він друкував свої вірші, підписуючи їх прізвищем Таніч.
Реабілітований поет був тільки в 1956-му році, а це означало, що з цього часу він мав право проживати в Москві. Там він і оселився. Своє прізвище Михайло замінив на Таніч. Він працював в пресі, а так само на радіо. Уже через рік вийшла перша збірка його віршів.
Якось Таніч, перебуваючи у видавництві "Московський комсомолець", познайомився з Яном Френкелем. Їх спільною роботою стала пісня "Текстильний містечко", яка придбала популярність серед слухачів. Її виконували кілька відомих співаків, серед них і Майя Кристалинская, і Раїса Неменова. Михайло вважав зустріч у видавництві з Френкелем знаковою. Він говорив, що якби не було її, невідомо як би склалася його творча доля.Те, що пісня стала улюбленою для багатьох слухачів, він зрозумів, коли купуючи морозиво, почув, як її наспівує продавщиця. Він був гордий і навіть повідомив їй, що це його пісня. Продавщиця, звичайно ж, не повірила.

Кращі вірші і пісні Михайла Таніча

Після настільки успішної роботи в співавторстві, Таніч не раз працював спільно з іншими поетами і композиторами, це Микита Богословський, Едуард Колмановский, Оскар Фельцман і Володимир Шаїнський. Результатом роботи з Юрієм Саульський стала поява всенародно улюбленої пісні "Чорний кіт". Для молодої Алли Пугачової поет написав пісню "Робот", музика була написана Левоном Мерабовим. Згодом поет шкодував, що Алла Борисівна знайшла для себе інших авторів. Він вважав, що міг би написати для неї чимало хітів.Такі співаки, які стали згодом відомими, як Ігор Ніколаєв і Володимир Кузьмін, на початку свого творчого шляху співпрацювали з Таничем. Перший хіт "Айсберг" був написаний Ніколаєвим на вірші Михайла Ісайовича. Кузьмін виступив на "Пісні року" в перший раз з піснею, яка теж мала безпосереднє відношення до Таніча.

На честь Михайла Таніча назвали теплохід

Всім відома пісня "Три хвилини", виконана Валерієм Леонтьєвим, була свого часу написана спеціально для Олександра Барикіна, проте він виконувати її не захотів. Перший відеокліп Ігоря Саруханова, був знятий на пісню з назвою "Хлопець з гітарою", її слова написані Михайлом Ісаєвичем.
Багато пісень написані поетом для Лариси Доліної, Едіти П'єхи та Олени Апіної. Особливо Таніча подобалося працювати з Апіної, йому імпонував її характер, цю співачку він називав "своєю".

Михайло Таніч і група "Лісоповал"

Поет виступив організатором групи "Лісоповал". Її лідером став Сергій Коржук, який був і співаком, і композитором. На жаль, в 1994-му році він загинув. Через рік, завдяки Сергій Куприк, який став новим солістом, група немов переродилася. Композитором і аранжувальником став Олексій Федорков.В кінці життя поета "Лісоповал" був головним його проектом. При його життя вийшли п'ятнадцять альбомів, шістнадцятий вийшов вже після смерті Таніча. Для "Лісоповалу" він написав більше трьохсот пісень. Спочатку, Таніч думав, що групою буде виконуватися російський шансон. Пізніше про "лісоповалі" журналісти писали як про музичний гурт, що виконує "блатняк".
В даний час і Федорков, і Куприк з групи пішли, немає вже і Таніча. Але продовжують з'являтися все нові пісні, вірші для яких залишив Михайло Ісаєвич. В даний час готується до виходу новий альбом. За своє життя поетом було випущено п'ятнадцять книг. Дві останні вийшли в 1998-му році.

Смерть Михайла Таніча

Якось поет відчув себе погано. Приїхала швидка прийняла рішення про госпіталізацію. Це було 10 квітня 2008-го року. У лікарні поет пробув тиждень, стан тільки погіршувався. Його перевели в реанімацію. 17-го числа поета не стало.

Особисте життя Михайла Таніча

Ельфріда Лані - німкеня, з якої у Михайла зав'язалися серйозні стосунки під час перебування на фронті, однак весіллям вони не закінчилися. Після війни вона жила в ФРН.
Перша дружина поета розлучилася з ним, коли він відбував покарання. Її звали Ірина. Другою дружиною Михайла стала Лідія Козлова. З нею він познайомився на вечірці, де вона співала, причому це були пісні на його вірші. Тоді вона ще не знала, що автор цих віршів перебував в їх компанії. Це було в Волзькому. Незабаром вони одружилися. У столицю подружжя переїхало, коли поета реабілітували. У Лідії і Михайла народилися дві дочки, які пізніше подарували їм двох онуків.